• Головна >
  • Статті >
  •  Умовно-рефлекторна і дитяча ігрова аудіометрія. Підготовка дитини до обстеження

Умовно-рефлекторна і дитяча ігрова аудіометрія. Підготовка дитини до обстеження

Батьки часто питають, що потрібно робити перед виконанням обстеження слуху, та як правильно підготувати дитину до ігрової аудіометрії. 

Точність результатів обстеження суттєво залежить від підготовки дитини. Чим точніші результати обстеження, тим правильніший діагноз. А у випадку, якщо дитині показані слухові апарати – тим точніше буде їх підбір та налаштування за даними обстеження.

© Олена Хоменко, MD, лікар-сурдолог, отоларинголог,
Олена Соколова, MD, PhD (Отоларингологія)

Нещодавно були опубліковані результати багаторічних наукових досліджень вчених із США (читайте статтю на нашому сайті), які довели, що чим точніше підібрані й налаштовані слухові апарати відповідно до залишкового слуху дитини, тим кращі результати слухопротезування, швидше йде розвиток мови та мовлення, краще успішність у навчанні, ширше коло спілкування та більші шанси для подальшого професійного зростання.

Ось чому точність аудіометричного обстеження має таке велике значення, а підготовка до обстеження є першим кроком до її досягнення.

Процес обстеження слуху називається «аудіометрія», тобто, вимірювання слуху. Результатом аудіометрії дитини є аудіограма.  Аудіограма – це графік, на який нанесені значення порогів чутності тональних звуків різних частот.

Поріг чутності – це мінімальний рівень сили звуку, який чує дитина. Він вимірюється в децибелах (дБ) відносно стандартизованого порогу чутності в дорослих з нормальним слухом. Саме пороги чутності є вихідними даними для розрахунку за спеціальними формулами підсилення слухового апарата, потрібного на кожній аудіометричній частоті.

У немовлят і дітей раннього віку (до 1,5 років) оцінити пороги чутності можливо тільки об’єктивним методом реєстрації КСВП - коротколатентних слухових викликаних потенціалів на тональні сигнали. Починаючи з віку 1,5 – 3 років стає можливим точніше визначити пороги чутності за методами поведінкової аудіометрії – умовно-рефлекторної або ігрової. При цьому в дитини виробляють рухову умовно-рефлекторну реакцію на звук із зоровою підтримкою, а обстеженні відбувається у вигляді гри. Зоровою підтримкою слугує поява іграшки, картинки або мультфільму при правильній реакції дитини.

Точність результатів умовно-рефлекторної та ігрової аудіометрії залежить від того, наскільки дитина підготовлена до обстеження. Щоб отримати точну аудіограму, тобто, реакцію на найтихіші звуки, які дитина здатна почути, її слід навчити це робити. І тут дуже важлива допомога батьків. Ось як можна навчити малюка проявляти реакцію на найтихіші звуки, які він чує, а також показувати, що він не чує звук.

Початковий етап тренування – вироблення умовної поведінкової реакції. Перш за все, слід навчити дитину виконувати будь-яку ігрову дію по звуковому сигналу дорослого, наприклад, котити м’яч, кидати ґудзика або кульку в банку, надягати кільце на пірамідку, складати Лего та інші подібні дії. Важливо, щоб гра була цікавою дитині.

При цьому дорослий створює звук, наприклад, б’є в бубон, барабан, по кришці каструлі, плескає в долоні, дме в дудку, вимовляє склади на кшталт «па-па-па», «ба-ба-ба», «ту-ту-ту». Причому дитина повинна бачити дію дорослого, яка створює звук.

Починати слід з гучних звуків, але таких, що не викликають в дитини неприємних відчуттів. Спочатку дитина повинна бачити дію дорослого, що викликає звуковий сигнал. Добре, якщо на початку тренування другий дорослий або старша дитина допоможуть малюкові зрозуміти завдання, демонструючи рольову модель поведінки для малюка в цій ситуації. Один дорослий подає сигнал, а інший – разом з малюком виконує відповідну дію (рукою дитини або паралельно з нею).

Поступово слід домогтися того, щоб дитина очікувала звукового сигналу та не починала ігрову дію без нього. Важливо змінювати ігрові дії, які малюк виконує після звукового сигналу, щоб йому не набридло.

Щоб зробити гру цікавішою для дитини, можна мінятися з нею ролями: дитина подає звуковий сигнал, а дорослий виконує дію.

Другий етап – вироблення реакцій тільки на звук. Коли дитина навчиться очікувати звукового сигналу, потрібно перейти до вироблення реакції тільки на слух. При цьому дитина вже не повинна бачити ваші дії, а тільки реагувати на звук.

Прикладом такої вправи може бути вироблення реакції на склади. Дорослий сідає за стіл навпроти дитини, кладе свої та її руки на стіл, а біля них – кладе ґудзика. Привернувши жестом увагу дитини до своїх губ, дорослий вимовляє склади «па-па-па» з гучністю звичайної розмови. В момент вимовляння, дорослий рукою дитини бере ґудзика та кидає його до баночки. Ця вправа виконується доти, поки дитина не почне сама виконувати дії в момент вимовляння складів (5-8 занять). Тривалість пауз між вимовлянням слід постійно міняти, щоб дитина не звикла до певного ритму подачі сигналів та не почала виконувати дію «механічно», не почувши звук.

Під час цієї вправи непотрібно вимовляти інші слова або звуки. Непотрібно вимагати або очікувати, що дитина повторить ці склади, вам потрібна її реакція на звук – тобто, ігрова дія. Можливо, пізніше малюк буде повторювати склади /слова сам. Коли дитина почне чітко реагувати, бачачи губи дорослого, потрібно закрити їх аркушем паперу або книжкою – так, щоб дитина не бачила рухів губ. Якщо дитина не розуміє цього завдання, потрібно повторити його знову без екрана.

При використанні екрану не можна убирати його від обличчя одразу після вимови звуків, щоб дитина не реагувала на цю механічну дію дорослого як на сигнал, щоб виконувати свою ігрову дію. Також слід враховувати, що екран трохи знижує рівень звуку, що вимовляється (здебільшого це стосується високочастотних звуків мовлення, таких як «с», «ш», «х»). Тому при тренуванні, можливо, доведеться вимовляти звуки дещо голосніше, а застосовувати екран для занять з розвитку слуху та мовлення недоцільно.

Третій етап – тренування повідомлень про відсутність звуку. Коли дитина навчиться очікувати звукового сигналу та виконувати певну ігрову дію після того, як почує його, важливо навчити її інформувати вас, що сигналу немає – наприклад, розвести руками, покивати головою на знак «ні», «не чую». Це полегшить розрізнення ситуацій, коли дитина не чує звук, від ситуацій, коли малюк відволікся та пропустив сигнал.

 

Четвертий етап – тренування реакції на тихі звуки. Коли дитина навчиться реагувати на гучні звуки, треба навчити її прислухатися до тихіших звуків. Для цього спочатку слід показати їх різницю між звучанням гучних і тихих звуків, використовуючи для цього барабан та супроводжуючи звук відповідним жестом.

Підготовка малюка до дослідження слуху виконується щоденно 2-3 рази на день. Тривалість заняття 3-5 хвилин. Наочний матеріал та завдання слід міняти кожні 2-3 дні, а потім повертатися до них знову.

Спробуйте зробити це цікавою грою, а не нудним уроком. Використовуйте ситуації та предмети, що цікаві дитині. Хваліть дитину за правильні відповіді та радійте разом з нею.

Перед початком обстеження буде корисним повторити домашню гру, щоб нагадати дитині його завдання – відповідати ігровою дією на звуки, що застосовуються при дослідженні. Це допоможе дитині увійти в гру та отримати найточніші результати.

УСПІХІВ ВАМ ТА ВАШІЙ ДИТИНІ!

ЧЕКАЄМО НА ВАС НА ПРИЙОМІ У МЕДИЧНОМУ ЦЕНТРІ СЛУХОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ АВРОРА®

Останні статті

disassembled hearing aid, how the hearing aid looks inside

Скільки коштують слухові апарати?

Одне з найчастіших питань «скільки коштують слухові апарати?» не має єдиної відповіді.В цьому матеріалі ми спробуємо пояснити, чому ціни на слухові апарати так суттєво відрізняються.
Читати далі
boy with a sword

Чим дитячі слухові апарати відрізняються від дорослих

Існує припущення, що дитячі слухові апарати нічим не відрізняються від дорослих, але дитячі слухові апарати мають суттєві особливості!
Читати далі

Підсилювачі слуху чи слухові апарати – в чому різниця

Іноді люди, які дізнаються про вартість якісних слухових апаратів, дивуються, та кажуть, що бачили рекламу підсилювачів слуху за 500 грн. Вважають – навіщо переплачувати?
Читати далі
  • ua
  • ru