Переваги раннього слухопротезування дітей з порушенням слуху

Уперше опубліковані результати унікального мультидисциплінарного багаторічного дослідження, присвяченого дітям з порушенням слуху та виконаного науковцями Університету Айови (University of Iowa, Iowa City, Iowa, США), Національного науково-дослідницького госпіталю Бойз Таун (Boys Town National Research Hospital, Omaha, Nebraska, США) та Університету Північної Кароліни (University of North Carolina at Chapel Hill). В дослідженні брала участь група з 317 дітей з порушенням слуху та контрольна група з 117 дітей з нормальним слухом. У більшості дітей з порушенням слуху (76%) ці порушення були виявлені шляхом неонатального скринінгу слуху. Їх порушення слуху було необоротним, двобічним, від легкого до важкого (25-75 дБ).

Майже всі діти-учасники дослідження користувалися слуховими апаратами. Діти проходили обстеження з раннього віку (від грудного до дошкільного) та перебували під постійним спостереженням вчених-дослідників протягом трьох та більше років. Протягом цього часу досліджувався мовний розвиток дітей з порушеннями слуху порівняно з розвитком мови в нормальночуючих дітей. Результати дослідження продемонстрували, що при належному слухопротезуванні, слуховій реабілітації та інших рівних умовах, діти з порушенням слуху практично не відстають від дітей з нормальним слухом як у мовному розвитку, так і в навчанні. Ці результати мають величезне значення для світової науки та практики слухової допомоги дітям в усьому світі.

Те, що діти з порушеннями слуху відстають від своїх нормальночуючих ровесників у мовленнєвому розвитку, а внаслідок цього, і в академічній успішності, загальновідомо давно. Також вважалося, що слухопротезування слуховими апаратами здатне зменшити або компенсувати це відставання.

Саме на основі цієї гіпотези в розвинутих країнах були широко впроваджені програми раннього виявлення порушень слуху та реабілітації дітей з такими порушеннями (Early Hearing Detection and Intervention, EHDI). Однак наукових даних, що доводили б правдивість цієї гіпотези, до останнього часу не було. Це перше дослідження, що науково підтвердило її.

Ще одна підтверджена цим дослідженням гіпотеза каже, що для досягнення нормального розвитку мовлення та успішності в навчанні діти повинні бути слухопротезовані не тільки якомога раніше, але й слухопротезовані високоякісними, правильно вибраними та налаштованими слуховими апаратами, які додатково налаштовуються по мірі розвитку дитини.

Таким чином, дослідження підтвердило, що оптимальна рання реабілітація здатна перекрити «відрив» у розвитку, що існує між дітьми з порушеннями слуху та їх ровесниками з нормальним слухом.

Дослідники вважають, що рання слухова реабілітація необхідна навіть у випадках невеликого порушення слуху.

З детальними результатами дослідження ви можете ознайомитися у спеціальному Монографічному додатку наукового журналу EAR and HEARING (ВУХО та СЛУХ) за листопад/грудень 2015 року (November/December 2015 - Volume 36 - Supplement 1), опублікованому на сайті journals.lww.com. Цей журнал є друкованим органом Американської слухової спілки (American Auditory Society).

Слух необхідний дитині в усіх аспектах життя – для мовленнєвого розвитку, набуття соціальних навичок, отримання загальноосвітніх та професійних знань, досягнення успішності в житті.

Однак до останнього часу було виконано дуже мало глибоких наукових досліджень впливу порушень слуху від невеликого до важкого ступеня в немовлят та дошкільнят, які допомогли б визначити, якої саме підтримки вони потребують для успішного розвитку.

В широкомасштабному дослідженні, що тривало протягом 2008-2015 рр., уперше в світі детально вивчали мовний розвиток дітей з порушеннями слуху від невеликого до важкого ступеня. Вік дітей – від шести місяців до семи років.

Дослідження під назвою «Результати в дітей з порушеннями слуху» (Outcomes of Children with Hearing Loss (OCHL) виконувалося науковцями Університету Айови (University of Iowa, Iowa City, Iowa, США), Національного науково-дослідницького госпіталю Бойз Таун (Boys Town National Research Hospital, Omaha, Nebraska, США) та Університету Північної Кароліни (University of North Carolina at Chapel Hill). Дослідження фінансувалося з грантів Національного інституту глухоти та інших порушень комунікації (National Institute on Deafness and Other Communication Disorders, США). Воно вивчало вплив раннього виявлення зниження слуху та слухової реабілітації на мовленнєвий розвиток дітей з порушеннями слуху.

Вчені виявили, що мовленнєві навички в дітей з порушеннями слуху розвинуті значно гірше, ніж у їх нормально чуючих ровесників. Причому негативний вплив зниження слуху на розвиток мовлення пропорційний ступеневі порушення слуху – чим більше зниження слуху, тим гірше розвинуте мовлення.

Дослідження також виявило, що слухопротезування дітей правильно підібраними, налаштованими та встановленими слуховими апаратами забезпечує набагато кращий розвиток мовлення. В той же час було виявлено, що в половини дітей, що спостерігалися, слухові апарати були підібрані, налаштовані та встановлені не оптимально, і через це доступ дітей до звуків мовлення, підсилених їхніми слуховими апаратами, був обмеженим.

Аудіологи (в Україні це лікарі-сурдологи) тривалий час вважали, що якщо в умовах сурдологічного кабінету дитина чує зі слуховими апаратами краще, ніж без них, то з апаратами дитина зможе краще опанувати мовлення, розвиватися та соціалізуватися. Однак далеко не завжди це покращення було оптимізоване належним чином для того, щоб дитина змогла досягти найкращих успіхів з наявним у неї слухом.

Діти з оптимізованим слухопротезуванням могли наздогнати ровесників у розвитку мовлення та соціальних навичках.

Ризик відставання у розвитку через порушення слуху тим вищий, чим більше зниження слуху, а отже, слухова реабілітація та інтенсивне користування слуховими апаратами повинні розпочинатися раніше.

Ще один важливий результат дослідження: слухопротезування в ранньому грудному віці дає набагато кращі результати розвитку мовлення. У дітей, що отримали слухові апарати у пізнішому віці, відзначалася затримка розвитку мовлення, хоча ця затримка зменшувалася при дуже інтенсивному користуванні слуховими апаратами. Щоденне тривале користування ними захищає дитину від затримки мовленнєвого розвитку. При цьому насичене спілкування родичів та близьких з дитиною покращує результати розвитку мовлення.

Це дослідження озброює батьків науковими даними для створення захисту розвитку дитини з порушенням слуху та її успішності в усіх сферах життя.

Один з організаторів дослідження  професор Мьоллер (Moeller) підкреслив, що «захист створюється правильно налаштованими слуховими апаратами та постійним користуванням ними, завдяки чому утворюється багате лінгвістичне середовище, що оточує дитину».

В дослідженні брали участь 317 дітей з порушенням слуху та контрольна група з117 дітей з нормальним слухом. Діти були набрані для участі з 17 штатів. За невеликим винятком, у дітей спостерігалося необоротне двобічне зниження слуху, і майже всі діти були слухопротезовані слуховими апаратами.

Більшість дітей з порушенням слуху були виявлені за неонатальними програмами слухового скринінгу (слухового скрінингу новонароджених). Слід зауважити, що наразі в США 97% всіх новонароджених проходять слуховий скринінг.

Національний центр США з оцінки та менеджменту слуху (National Center for Hearing Assessment and Management (NCHAM) встановив, що виявлення порушення слуху в новонародженого та раннє слухове втручання дозволяє зекономити до часу, коли дитина закінчить середню школу, 400 000 доларів, що були б витрачені на спеціальну освіту.

Дослідники зробили 10 головних висновків:

1. У дітей навіть з незначним порушенням слуху існує ризик затримки розвитку мовлення, причому цей ризик збільшується при більшому порушенні слуху, якщо це порушення не компенсоване слуховими апаратами, а також при довшому часі між початком порушення слуху та слухопротезуванням.
2. Слухопротезування правильно підібраними, налаштованими та встановленими слуховими апаратами зменшує ризик затримки мовного розвитку. Якість підбору, налаштування та установки слухових апаратів визначається точністю відповідності підсилення та частотних характеристик слухового апарата характеристикам, розрахованим за спеціальними дитячими формулами в залежності від ступеня порушення слуху на кожній з аудіо метричних звукових частот. Це забезпечує дитині чутність мовних звуків у найбільшому частотному діапазоні. Чим вищою була якість слухопротезування, тим кращими були успіхи дитини у мовному розвитку.
3. Більша частина дітей (більше половини) були слухопротезовані не оптимально, що негативно впливало на чутність мовлення та мовний розвиток. Зокрема, підсилення слухових апаратів відрізнялося від цільового оптимального підсилення на 5 дБ та більше. Також чутність погіршувалася при подальшому зниженні слуху, якщо слухові апарати не були вчасно переналаштовані по мірі погіршення слуху, що спостерігалося в 16% дітей, в той час як у 84% дітей слух залишався стабільним протягом всього періоду дослідження. Певні випадки зниження слуху були викликані змінами стану середнього вуха. Це підтвердило необхідність верифікації правильності налаштувань слухових апаратів апаратними методами та постійного спостереження за станом слуху дитини та її слухових апаратів і додаткового налаштування слухових апаратів при зміні стану слуху.
4. Раннє слухопротезування дає кращі результати розвитку мовлення. Однак у дітей, що були слухопротезовані пізно, мовлення розвивалося швидше, ніж у слухопротезованих у більш ранньому віці, але не оптимально. Це підтвердило необхідність раннього слухопротезування, яке повинно бути оптимальним для дитини. Розвиток мовлення в дітей, слухопротезованих у немовлячому віці, до дворічного віку практично повністю відповідало розвиткові мовлення в нормально чуючих дітей. У дітей, слухопротезованих після 18 місяців, також спостерігався прискорений розвиток мовлення, однак ризик відставання від ровесників підвищувався, й загальний розвиток мовлення був повільнішим, ніж у ровесників з нормальним слухом.
5. Постійне користування оптимально налаштованими слуховими апаратами забезпечує своєрідний захист від затримки розвитку мовлення та сприяє розвиткові слуху. Це було особливо помітно у дітей з середнім та важким порушенням слуху. Найгіршим був розвиток мовлення у невеликої групи дітей з дуже короткою тривалістю щоденного користування слуховими апаратами. Особливо важко було забезпечити тривале користування слуховими апаратами у немовлят та малих дітей у віці до 2-х років, але з віком тривалість щоденного користування слуховими апаратами збільшувалася. Інформування та навчання батьків позитивно впливало на тривалість користування слуховими апаратами та прискорювало розвиток мовлення в дітей.
6. Якісні аспекти мовлення дорослих, що оточують дитину, також впливають на розвиток мовлення дитини. Директивна мова (наказний, командний тон), звернена до дитини, погіршувала розвиток мовлення.
7. Розвиток слухового сприйняття залежало від чутності мовлення, підсиленого слуховими апаратами. Зокрема здатність розуміти мовлення на момент досягнення 2-річного віку та в подальшому, в початковій школі, визначалася чутністю мовлення зі слуховими апаратами, яка, в свою чергу, залежала від оптимальності слухопротезування.
8. У дітей зі зниженим слухом існує більший ризик недорозвинення структурних, морфологічних аспектів мови, ніж лексичних, що обумовлено пропусканням важливих лінгвістичних характеристик мовлення.
9. Просте порівняння розвитку мовлення дитини з нормативними даними може помилково оцінити результати його розвитку в дітей з порушеннями слуху. Їх результати потрібно порівнювати з результатами дітей з аналогічного соціального середовища.
10. Результати дослідження підтримали початкову гіпотезу. Чутність мовлення зі слуховими апаратами, інтенсивність користування слуховими апаратами та характеристики мовленнєвого середовища дитини зменшують негативний вплив порушення слуху на результати розвитку мовлення в дитини. І навпаки, значніше порушення слуху, погана чутність мовлення зі слуховими апаратами, нерегулярне користування слуховими апаратами, затримка вчасного слухопротезування та обмежена якість мовленнєвого середовища погіршують надходження лінгвістичних сигналів до мозку дитини та підвищують ризик поганих результатів розвитку мови в дитини.

Ці висновки дуже цінні й важливі, оскільки вперше була науково доведена виключна важливість та необхідність раннього виявлення порушень слуху, раннього слухопротезування, оптимального слухопротезування та якості мовного середовища для розвитку в дитини слухового сприйняття мовлення, власного мовлення, рідної мови.