Розкажіть, будь ласка, коли та за яких умов ви втратили слух?
Я навіть не знаю точно, коли це сталося… Батьки почали помічати, що я не реагую, коли мене кличуть, не відповідаю на питання – але вважали, що це я так глибоко замислилася, перебуваю «на своїй хвилі» та просто не хочу розмовляти. В 3 роки мені поставили діагноз: неврит слухового нерву, приглухуватість 3-4 ступеня. Лікарі сказали, що це може бути наслідком перенесеного грипу. Але в подальшому слух продовжував поступово падати. Куди мене тільки не водили, до яких фахівців не зверталися – все марно! При цьому в мене почалися проблеми з опануванням мови, а оскільки я не чула, то мама спочатку навчила мене читати, а потім уже говорити, прикладаючи мою руку до свого горла, а потім до мого, щоб я з вібрацій розуміла, як звучить та чи інша літера, як звучить ціле слово або речення… А завдяки заняттям музикою (так, саме музикою!) – грі на фортепіано – я зрозуміла, як та в якому темпі слід вимовляти слова.
Як складалося ваше життя до та після слухопротезування?
Ой, це як небо і земля! Я дуже жалкую, що мені не вдягли слухові апарати в дитинстві, одразу після того, як поставили діагноз. Але в тодішні радянські часи не було такої інформації, технологій та можливостей, як зараз. Перший слуховий апарат я вдягла у 18 років. Дуже важко звикала… Я дуже втомлювалася від надміру звукової інформації та шуму, адже майже 18 років я прожила в повній тиші. Але, знаєте, успіхи почалися одразу! Найголовніше, в мене з’явилася наполегливість та впевненість у собі.
Якщо у школі я була тихою «сірою мишкою», яку мало хто помічав та приймав, то в університеті в мене з’явилися перші справжні друзі. І вчитися я стала набагато краще! Шкільні вчителі, коли дізналися, що я вступила до університету і вчуся там на відмінно, були вкрай здивовані: як це – дівчинка, яка ледве перебивалася з трійки та четвірку, та якій пророкували, максимум, ПТУ, почала робити такі успіхи! А уявіть собі їхню реакцію, коли через багато років вони дізналися, що я вийшла заміж, захистила кандидатську дисертацію та працюю лікарем-лаборантом!
Я дуже вдячна моїй матусі за те, що вона вірила в мене, за її величезну титанічну працю всупереч усьому… Все життя вона відстоювала моє право на успішне соціальне життя. Адже всі, від лікарів до сусідів, казали їй, що вона ламає мені життя, що мене слід віддати до спец садочка, до спецшколи, а потім до ПТУ…
Ми дуже раді за вас і вашу маму, Дарино! Зичимо вам подальших успіхів! А які слухові апарати ви носите зараз? Як оцінюєте свій слуховий досвід?
Я вже не пам’ятаю, як називався мій перший слуховий апарат. Але в мене завжди були апарати фірми Oticon. Зараз у мене два Oticon Chili, а до цього був Oticon Swift 120+. Я завжди носила один слуховий апарат, і коли в Центрі АВРОРА мені запропонували апарат і на друге вухо, я була категорично проти. Я думала, що це буде дуже важко, що мій мозок просто не витримає всієї звукової інформації. Як же я помилялася! З двома апаратами ти забуваєш, що взагалі носиш слухові апарати.
Жодної втоми й напруги, все дуже комфортно та природно, так що я вечорами навіть забуваю їх зняти, а були часи, коли я мріяла про те, щоб нарешті зняти апарат, настільки втомлювалася від нього. Знаєте, я ніколи не забуду, як у перший же день, коли мені налаштували на обидва вуха апарати Oticon Chili, я пішла до магазину, щоб купити вина та відсвяткувати з рідними нову покупку, сказала продавчині назву (вино було якесь грузинське, дуже важко вимовити), і вона мене зрозуміла з першого разу! А колеги-лікарі, коли я повернулася з Києва та прийшла на роботу, спитали: «Дариночко, це Вам у Києві операцію на горлі зробили? Ви стали набагато краще говорити!». Ось тоді до мене й дійшло, яка це велика річ – слухові апарати, та як добре вони впливають на наше мовлення!
Чого б ви хотіли побажати іншим людям з порушеннями слуху?
Ніколи, в жодних обставинах не опускайте руки! Життя дає нам стільки випробувань, скільки ми можемо витримати. Боріться та не здавайтеся! Живіть і вірте в успіх всупереч усьому!