м. Вишгород, Київська обл.
Двобічне важке та глибоке порушення слуху, слухопротезування на обидва вушка надпотужними слуховими апаратами Oticon.
«От пощастило мені, дитина спокійна, спить собі в колясці та не прокидається, навіть коли шум і гамір довкола такий стоїть, що й дорослі не витримують», - багато разів міркувала мама. Але така особливість її доньки більше непокоїла, ніж радувала: материнське серце підказувало, що таких чудес у світі не буває. Невиразна тривога переросла у тверду впевненість, що дочці потрібно перевірити слух, коли Маринці виповнилося два роки, а вона не вимовляла навіть зовсім прості слова. Дитину привели на консультацію до районної поліклініки до дитячого отоларинголога, який порадив батькам чекати, поки дитині не виповниться три роки.
Сьогодні Світлана Борисівна вважає, що цей рік ні в якому разі не можна було втрачати. Чуда не сталося. Марина не заговорила і в три роки, тому що не чула навколишніх звуків, а без цього опанування усною мовою неможливе.
"Ваша дитина не чує" - це звучить як вирок. Багато батьків у подібній ситуації починають жаліти себе, скаржитися на життя, замість того, щоб приділити увагу дитині та її проблемі зі слухом. Але, на щастя для Марини, її мама прийняла правильне рішення та звернулася до Медичного центру слухової реабілітації АВРОРА. В чотири роки Марина вдягла свої перші слухові апарати й почала вчитися вимовляти звуки під керівництвом Наталі Михайлівни Козак, сурдопедагога Медичного центру АВРОРА. Для повного опанування вимовою всіх мовленнєвих звуків та розвитку слухового сприймання знадобилися півтора роки. Це була неймовірно важка праця, адже мовленнєве дихання та артикуляційні навички дитини були зовсім не натреновані, і в чотири роки в Марини вже була потреба та бажання спілкуватися жестами.
Тому Світлана Борисівна дуже вдячна Наталі Михайлівні, яка не тільки вчила Марину усній мові, але й надавала психологічну підтримку дочці та мамі. Пізніше до занять з сурдопедагогом додалися уроки музики.
В 6 років Марина почала відвідувати дитячий садочок. Ходила 3 рази на тиждень і залишалася тільки до обіду. Це було необхідно, щоб навчитися спілкуватися з однолітками та отримати ті самі навички, якими володіли діти її віку. Завдяки виховательці дитячої групи, яка змогла правильно пояснити проблему Марини своїм підопічним, діти зустріли Марину дуже дружньо.
І спілкування з однолітками (яке було б неможливим, якби дівчинка не носила слухові апарати та не займалася з сурдопедагогом) дало позитивний результат, на який розраховувала мама.
До школи Марина пішла повністю підготовленою. Зараз вона, мабуть, навіть перевищує деяких ровесників своїми інтелектуальними здібностями та широтою захоплень. Танці, бісероплетіння, вишивка хрестиком, заняття музикою та вокалом – це все не тільки допомогло розширити кругозір дитини, але й сприяло розвиткові слухового сприймання. А ще дівчинка дуже любить кататися на велосипеді. Слухові апарати на обидва вуха допомагають Маринці утримувати координацію. Навіть той, хто ніколи не стикався з проблемою обмеженого слуху, розуміє, що безпека велосипедиста дуже сильно залежить не тільки від його вміння крутити педалі й тримати рівновагу в сідлі, але й від того, чи чує він звуки транспорту на дорозі.
А так мама може бути спокійною, коли дочка сідає на велосипед. Світлана Борисівна впевнена, що слухові апарати допомагають її дитині вести дійсно активний спосіб життя. Марина, незважаючи на важке порушення слуху, користується мобільним телефоном та завжди перебуває на зв’язку.
Всебічний та гармонійний розвиток дев’ятирічної Марини - це результат правильної діагностики слуху лікарем-сурдологом, грамотного слухопротезування, наполегливих занять з сурдопедагогом та ентузіазму мами. Але Світлана Борисівна вважає, що таких успіхів може досягти кожна дитина з порушенням слуху. Головне – не впадати у відчай, не замикатися в своїх проблемах, - рекомендує вона батькам нечуючих дітей. Адже сучасні технології слухових апаратів, у нашому випадку - Oticon (Данія), дозволяють компенсувати порушення слуху дитини! Фінансові труднощі не можуть виправдовувати бездіяльність батьків у випадку, якщо дитині показане слухопротезування. Стукайте в усі двері, хоч одна та відкриється обов’язково! Завжди можна звернутися по допомогу до спеціальних фондів. Наприклад, зараз Медичний центр АВРОРА співпрацює з благодійним фондом «Серце дитини».
Світлана Борисівна, що разом з донькою пройшла довгий та нелегкий шлях від діагнозу «двобічна глухота» до навчання у масовій школі, має повне право стверджувати, що завдяки сучасним технологіям слухопротезування, які й надалі (в цьому немає сумнівів!) будуть розвиватися та вдосконалюватися, нечуюча дитина здатна добитися дуже добрих результатів. Головне – батьки повинні взяти себе в руки, повірити у власні сили, компенсувати порушення слуху за допомогою бінауральних слухових апаратів, вселити в свою дитину впевненість у собі та створити для неї всі умови для гармонійного розвитку та навчання.